Весна

Я Снеж и сегодня - ну, на самом деле, не сегодня, а несколько дней назад, ибо тексту нужно отлежаться - совершил еще одно невозможное. Текст на украинском. Бессюжетная зарисовка весны.
Но, поскольку этот блог был создан для публикации украиноязычных работ, я должен это опубликовать.
Планирую еще несколько небольших рассказов на украинском, на этот раз с сюжетом.

Название: Весна
Язык: украинский
Размер: драббл
Жанр: зарисовка

                Перший подих весни – це легкий вітерець. Його неможливо сплутати ні з чим іншим. Свіжий, він пахне свободою. Навіть якщо похмуро і сумно, варто лише повіяти такому вітерцю – і все неначе розквітає. Кожен знає цей вітерець. Далекий мандрівник, він прилетів до нас з теплішого часу. У собі він несе відголоски літнього тепла. Заплющуєш очі… і неначе бачиш перед собою літо. Ось воно, близько. Можна вже торкнутися рукою і відчути енергію гарячого дня, море, подорожі, веселощі і так багато свободи. Можна торкнутися, але не лишитися. Весняний вітер холодний. Не такий холодний, як зимовий – той голками впивається в тіло, знаходить будь-яку діромаху в одязі, щоб вкусити тебе своїми холодними зубиськами. Весняний вітер лоскоче. Він вертлявий, пролазить під одяг навіть без діромахи, і усе заради однієї мети – залоскотати.

                Перший погляд весни – це сонечко. Можна подумати, сонце увесь рік однакове – палаючий жовтогарячий соняшник. Але весняне сонце інше, і кожен з нас це відчуває. Лишень подивіться на його промінці: вони такі яскраві, вони сміються і сліплять. Несміливо торкаються холодної землі і холодних людей. Та вони можуть бути хитрими і рішучими: підкорюють людей своєю безпечністю, а потім швидкою стрілою вражають серця, пробуджують їх, звільняють від льоду, запалюють найяскравіші іскри, що стануть вогнем влітку. І ми відчуваємо цю енергію, це натхнення, це бажання змінити не лише себе, а й увесь світ. Ми хочемо щось сказати людям, і ми хочемо почути.

                Перший порух весни – це трава і дерева. Природа – це і є весна. Відгукуючись на погляди і подихи, звільняючись від льодяних кайданів, на землю де-не-де підіймається молода весняна травичка. Ніжна, соковита, вона ставить крапку у історії монотонної зими. І дерева теж починають свій ріст, надто повільно, щоб побачити це, але ніколи не зупиняючись. На гілках з’являються бруньки…

І саме тоді ти розумієш: весна вже тут. Вона не відступить і її не зупинити.

                Весна здається нам ніжною і обережною, поміркованою і полохливою. Але ви лишень почекайте! І побачите, якою енергійною вона може бути. З яким завзяттям відстоюватиме свої права. Її армія вірна і незламна – це і вітер, і сонце, і уся природа. Під керівництвом настільки сильного командира, як вона, навіть в усіх морозів світу не буде жодного шансу.

Усе залите сонцем, вітром і зеленню.

…Перша пісня весни – це пташки, що сповіщають найвіддаленіші куточки світу і серця про її появу.